та головне управління з питань туризму, сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації в лютому-квітні 2010 року реалізують в області Проект програми школа писанкарства «Намалюю писаночку». Він схвалений експертною комісією міжнародного фонду "Відродження” і здійснюватиметься за його фінансової підтримки. Метою даного проекту є організація в області, школи задля навчання молоді техніки писанкарства, пробудження в ній творчості та зменшення соціально-психологічного напруження. Розпочне свою роботу школа писанкарства 15 березня 2010 року. Основними завдання є: ознайомити дітей і молодь з історією, значенням української писанки, її видами та регіональними особливостями; навчити розуміти значення і зміст основних символів, що зображуються на писанках; отримати елементарні знання, вміння і навички з писанкарства; опанувати та вдосконалювати техніку малювання писанок; прищепити молодому поколінню любов до народного мистецтва і української культури взагалі; показати можливість та способи цікавого й корисного проведення дозвілля; залучати учасників до перспективної діяльності в молодіжних організаціях.
ЕКОЛОГІЯ У нашім краю чимало джерел та потічків, вода з яких живить місцеві річечки та ріки та використовується населенням цих місць як питна чи для різноманітних господарських потреб. Джерела споконвіку були тими привабливими місцями, довкола яких вирувало життя, селились люди. Такий непримітний водотік іноді давав початок великому поселенню, а то й місту… Однак тепер настав час людям згадати про витоки та допомагати джерелам, багато з яких зараз у вкрай занедбаному стані. Адже їх вкрай рідко бере на баланс місцева влада. От і спрацьовує горезвісний український принцип «моя хата з краю». З краю, та, напевне, не з того, що від джерела… Але ж гуртом не лише, як відомо, батька легше бити, а й, наприклад, відновлювати ті самі джерела.
Кожен, хто має іскрину у серці, Кожен, хто тут народився, у Вербці, Кожен тебе тут кохає безмірно, Кожен готовий служить тобі вірно! О рідна ненько, моя Україно!
її економічним потенціалом, а багатство народу – не лише його матеріальним добробутом і статками. Духовність, культура, історична пам'ять, здатність людини не тільки зберегти, а й примножувати спадщину предків займають широкий спектр суспільного розвитку будь-якої нації. Заглибитися у віки, торкнутися минувшини, відчути подих древності можна не тільки гортаючи рукописи в архівах. Історію можна відчути й на дотик через кам'яні мури фортець, стіни панських палаців і замків, якими всіяна українська земля, особливо Галичина, оскільки саме в цьому регіоні кожен магнат-чужинець намагався залишити після себе не стільки добру пам'ять ( радше навпаки ), скільки знак власної величі і багатства. Зараз переважна більшість колишніх панських маєтків належать до історичних пам'яток, оскільки для їх зведення залучалися, як правило, будівничі із європейськими іменами, кожен витвір яких – архітектурне мистецтво найвищого ґатунку.
"Кожна краплина має значення” Я воду п’ю із того джерела, В якім наснага трепетна й цілюща. З кринички, що край нашого села. Живе з віків, мов пам’ять невмируща.
Чиста прісна вода - велика цінність, але, на жаль, її природні ресурси вичерпуються, тому ставитись до неї слід по-господарськи, берегти її, починаючи з найменшого джерельця. Саме таку мету поставили перед собою громада с. Савелівки та ініціативна група школярів Ковалівської ЗОШ І-ІІІ ст.
На Богоявлення Господнє - третє велике і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу, яке відзначають 19 січня, Державний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю дав концерт у Монастириському районному палаці культури. На суд глядачів були представлені гуцульські народні пісні, коломийки, танці, вокально-хореографічні композиції. Артисти зуміли яскраво відобразити народні обряди та звичаї Прикарпатського краю. Гості порадували не тільки прекрасними голосами, майстерною грою на народних інструментах та запальними танками, а й багатими костюмами, щедро оздобленими вишивкою. Зачаровані глядачі щиро аплодували артистам.
Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом звізда ясна світлом засіяла. Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік пеленами, убого повився. Ангели співають, славу й честь звіщають, На небесі і на землі мир проповідають. Давид виграває, в гуслі ударяє, Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє. І ми теж співаймо, Христа прославляймо, Із Марії рожденного смиренно благаймо: - Просим тебе, Царю, небесний Владарю, Даруй літа щасливії сего дому господарю. Даруй господарю, даруй господині, Даруй літа щасливії нашій славній Україні.
У третій день різдвяних свят в райцентрі біля міської ялинки колядами та щедрівками вітали присутніх учасники районного огляду різдвяного фольклору.
Тернопільське обласне державне музичне училище провело 50-й обласний та ІІІ Міжнародний конкурс юних виконавців на духових та ударних інструментах імені М. Старовецького, колишнього викладача цього навчального закладу класу труби.
21 листопада «Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його» (Одер. 12,7). Такі вірші читаємо у Святому Писанні. А це означає, що боротьба не закінчилася, а продовжується і буде тривати до кінця днів життя людини на землі. Учитель Церкви так навчає: «Сарана зв’язав людську природу твердими ланцюгами, окружив чоло чорним німбом заблудження, осліпив їх розум мрячними хмарами безглуздя» (св. І. Залотоустий). Кого, запитаємо, зв’язав диявол? Тих людей, котрі Богові не довіряють, котрі надіються на себе і, обмануті у своєму самозадоволенні, йдуть за намовами диявола.
: Так називається нова книжка Романа Расевича, яка щойно побачила світ у видавництві «Мандрівець» (м. Тернопіль). Це уже п’ята книжка нашого постійного автора. «День прийдешній» - книга поезій, спогадів та статей.
На початку жовтня на Театральному майдані у Тернополі відбувся обласний фестиваль народного танцю «Червона калина», у якому взяло участь більше двох десятків хореографічних колективів, серед яких і учні Коропецької дитячої музичної школи.
Чутки про те, що Коропецьку школу - інтернат очікують кардинальні зміни, ходили селищем ще два роки тому. Одні говорили, що вихованців віддадуть у будинок сімейного типу, прийомні родини, де ними опікуватимуться не казенні вихователі, а названі батьки. Для цього селищна рада вже навіть запримітила приміщення, яке відповідало необхідним вимогам: залишалось тільки знайти родину, здатну на своєрідний подвиг у догляді й вихованні двох десятків досить специфічного контингенту, для якого слово свобода має далеко не загальновживаний зміст. Інші казали, що інтернат розформують, а учнів вже чекають аналогічні заклади в інших районах.
Україно, калинова колиско нашого народу, як довго ти, оплакана і
понівечена, чекала того часу, тієї жаданої миті, коли зможеш через
сотні років вільно розправити свої ніжні дівочі плечі, підняти залиті
сльоза ми очі у блакитне небо і змити з тіла свого віковічний піт та
кров свого народу! Дочекалася! Зняли діти твої з закривавленої
голівоньки той терновий вінок та сплели тобі новий: з колосків золотого
жита та синіх волошок.
Провідним напрямом роботи бібліотек є довідково-бібліографічна, яка спрямована на систематичне забезпечення інформацією відповідно до запитів читачів. Така послуга служить ознайомленню їх з виходом із друку нових видань, з новинками, які надійшли до бібліотеки, а також з літературою, що охоплює широке коло питань.
Михайло Коцюбинський в літературі вперше виступив 1890 року, коли у Львові в часописі для дітей “Дзвінок” за 15 квітня було поміщено його вірш „Наша хата”. І з того часу письменник почав тісно і плідно співпрацювати у львівських часописах „Дзвінок”, «Правда”. „Бібліотека для дітей”, „Буковина”, „Житє і слово”, „Зоря”, а з 1898 року - «Літературно-науковий вісник”.
Понад дві сотні років тому в селі Савалуски (тепер Савелівка) в лісі
на дубі, над цілющим джерелом люди побачили сяйво, в контурі якого
виднілося зображення Богородиці. З розповіді тодішніх очевидців
це була ікона Божої Матері. Ікона на зберігання була передана до церков
сусідніх сіл - спочатку до Ковалівки, потім до Олеші.
Два роки тому жительці нашого міста Ірині Ванат приснилося, що обабіч трьох доріг при виїзді з Монастириськ на Ковалівку стоїть капличка Матері Божої. Спочатку дівчина думала, що це просто сон. Але відтоді внутрішній голос нагадував їй про це і що саме вона має стати ініціатором будівництва. Намалювавши проект, який бачила у сні, Ірина пішла до отця церкви Воздвиження Чесного Хреста Володимира Шуляра. Подивившись, він був приємно вражений.
Інколи кажуть, що незалежність постала легко і завдяки щасливому збігові обставин. Насправді до своєї волі Україна йшла довгим і жертовним шляхом, дорого за неї заплатила. В основі української державності тривала боротьба наших предків, звитяга великих полководців народного духу - Сагайдачного, Хмельницького, Шевченка, Франка, Грушевського та багатьох інших славетних синів.
Тема дуже цікава. Та й мені доводиться інколи терпіти ці незручності, коли повертаюсь у рідне місто. Хоча за весь час проживання в Монастириську я не ...
Сумно ...
