(Продовження. Поч. у № 4,5,8)
Спочатку діти й справді зраділи, а коли побачили, що він не рухається, весь в крові, засумували, відійшли від мене з опущеними головами. А найменший Василько, як переконався, що заєць уже ніколи не встане, почав плакати, підбіг до мене і ніжкою копнув мою ногу, незважаючи на те, що я для нього був авторитетом. Пам’ятаю, який плачевний докір він спрямував на мене:
- Нащо зайчикові зробив бубу? Я тебе не люблю…Ти - не мій тато…
То було переосмислення свого ставлення до наших менших друзів, тварин. Річ ясна, малеча зайчиків любила, бо цю любов їй прище-плював текст з новорічної пісеньки: «…маленький сірий заїньку, іди, іди, до нас, дивись, твоя ялинонька горить на весь палац»
Через кілька днів з мисливською пригодою я свою рушницю почистив, змастив солідолом, завинув у ганчір’я та й закопав. З того часу минуло дванадцять років, як ту рушницю діти відкопали, яка вже стала непридатною. Сьогодні бачу, як мисливці бродять лісами-полями, а зайців уже майже нема. Бо вини-щують усе живе, що лиш на очі попаде. Гадаю, що через десяток років малеча побачить зайця хібащо в зоопарку.
Була в нас ілюстрована Біблія. Бабуся з дідусем навчали мене релігії та молитов. Я довго розглядав малюнки «Страшного суду», боявся впустити собі в думки щось грішне.

        У СИБІРСЬКІЙ НЕВОЛІ
Колись давно, ще з незапам’ятних часів на нашій землі було засновано багато монастирів, які були власністю Галицьких князів. У монастирях князі утримували своїх воєводів. Неподалечку Монастириськ на відстані одного кілометра лежать руїни городка князя Гліба. Однак татарські орди нападали на ті монастирі, грабували їх, а людей брали в неволю. Люди розтікалися по лісах, об’єднувалися в громади, корчували дерева, палили ліс, розорювали землі, і життя продовжувалося.За п’ять кілометрів від Монастириськ якийсь мій прародич Савло там оселився і від його імені поселення дістало назву Савалуски. Сьогодні наше село називається Савелівка, а замок Гліба з невеличким селом Глібів змінив назву на Рідколісся. Радянська система хотіла стерти з пам’яті людей історію, тому й змінювала ті назви. Про все це оповідала мені мама. Вона була учителькою і дуже любила свою знедолену Україну.

Інформує конкурсна комісія з надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Монастириського району :
про проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Монастириського району
Відповідно до рішення Монастириської районної ради від 26 червня 2007 року №126 „Про методику розрахунку орендної плати і порядок використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Монастириського району” районна рада оголошує конкурс на право оренди приміщення спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Монастириського району:

 

  Начальник підприємства Петро Петрович живе один. Дружина покинула його і переїхала в сусідній район. Вдова Юстина працює на підприємстві робітницею, живе з дочкою Оксаною. Три роки тому її чоловік Іван раптово помер від серцевого нападу. Юстина виглядає дуже молодою. Струнка, з золотистими кучерями, розкішним бюстом. Дбає про свою зовнішність, ніколи на люди без макіяжу не показується.
  

       

        Коли інколи говорять, що за лісом не помічають дерев, то мають на увазі лише одне – за гамузом загальнонаціональних справ та інтересів, стратегічних планів та глобальних перспектив не хочуть розуміти: все велике і масивне скла-дається з маленького і, на перший погляд, дріб’язкового, як, наприк-лад, облаштування зупинки автобусів міжміського сполучення у центрі міста. Працівники ДАІ особливо пильно ведуть спостереження за водіями, які дозволяють собі таку недозволену “розкіш”, як зупин-ка у зручному для пасажирів місці.

$IMAGE1-left$З третього лютого 2009 року запроваджено нову – тризначну нумерацію екстрених та довідково-інформаційних служб місцевого, міжміського й загальнонаціонального рівнів телефонної мережі зв’язку загального користування. Тепер щоб викликати  термінову службу добавляемо ще спереду "1"